ДИТЯЧА ІСТЕРИКА: ЧОМУ ВИНИКАЄ І ЯК ПОДОЛАТИ

     Найчастіше істерики виникають у дитини надто розпещеної, обласканої, оточеної любов’ю, задарованої, особливо, якщо вона єдина в сім’ї. Усі бажання дитини батьки зазвичай неодмінно виконують. А якщо ні, вона змалку знає, що є такий чудовий спосіб вплинути на дорослих, як капризування. У таких випадках дорослі прагнуть розв’язувати всі проблеми «коханої» дитини – і не лише в дошкільному дитинстві, а й до самого вступу до вишу, а то й довше.

У результаті дитина зростає інфальтильною, перед конфліктними і стресовими ситуаціями відуває повну розгубленість, тому й обирає перевірений нею спосіб захисту від неприємного – істерику.

    Полярними до попереднього чинником, що провокує істерику, є жорстка вимогливість до дитини, якою сьогодні все частіше зложивають батьки. Вони обирають такий стиль виховання, по суті, з добрими намірами.

Адже життя непросте, і що раніше дитина звикне до організованості, навчиться досягати мети, що більше знань отримає, то успішною буде в житті, прагнутиме завжди до більшого, і  як почуватиметься реалізованою і щасливою особистістю.

Звісно, схильність дітей до істерик залежить не лише від стилю виховання та сімейного клімату. Багато чого визначено зазделегідь. Зокрема, схильність дитини до істерик може бути пов’язана з типом нервової системи. Слабка і неврівноважена нервова система – додатковий чинник ризику. Значення має і темперамент. Так, холерики імеланхоліки більш схильні до істеричної поведінки, ніж флеглатики і сангвініки.

Вікові періоди, що є “небезпечними” для появи істерик: чи не найбільше небезпека виникнення дитячих істерик загострюється з настанням так званих “криз вікового розвитку”, зокрема у віці:

– 3 років – перехід від раннього дитинства до дошкільного віку;
– 6-7 років – перехід від дошкільного віку до молодшого шкільного;
– 11-15 років – перехід від молодшого шкільного віку до підліткового.

У ці вікові періоди відбуваються кардинальні зміни психіки й функціонування організму, що теж може стимулювати появу істерик.
Однак батькам варто пам’ятати, що криза вікового періоду є нормативним явищем психічного розвитку дитини та її особистісного становлення.
А от загострення негативних поведінкових проявів у дітей в цей період є свідченням незадоволеності дитини її місцем в сім’ї, обмеженістю її ролі
в ній тощо. Тож здебільшого перетворення кризи вікового розвитку на критичний період повязано з небажанням чи невмінням батьків побачити
зрослі можливості дитини і її потреби у змінах.

  Стадії протікання істерики у дитини

   Найліпший спосіб “швидкої допомоги” в боротьбі з дитячою агресією, незалежно від того, чим вона викликана, – це вміння дорослих керувати
процесом. Для цього батьки мають знати стадії протікання істерики та вміти правильно поводитися з дитиною під час кожної із них.

ПРОВОКАЦІЯ СВАРКИ. Будь-яка істерика починається з провокації дитиною сварки, коли її щось не подобається чи не влаштовує. І саме в цей момент виникненню істерики найлегше запобігти. Для цього батьки мають знати всі стадії протікання істерики та вміти правильно поводитися з дитиною під час кожної з них.

Якщо у дитини от-от почнеться напад істерики, можна запропонувати їй щось намалювати чи прогулятися, наприклад до магазину за морозивом.

Якщо це дитина старшого дошкільного віку, можна сказати щось на кшталт “Вибач, поговоримо про це пізніше, мені потрібно в аптеку”. Ще один дієвий спосіб швидко нейтралізувати початок істерики – потримати її руки 2-3хвилини під проточною холодною водою.

 КРИКИ ТА ЗВИНУВАЧЕННЯ. Друга стадія істерики у дитини зазвичай супроводжується криками та звинуваченнями. Щоб уникнути подальшого розвитку істерики, доцільно неголосно сказати дитині “Заспокойся, тоді поговоримо”, і якомога швидше віддалитися від неї. Як варіант, дорослий може зачинитися в іншій кімнаті, піти до сусідів, головне – не входити в конфлікт з дитиною. До речі, це допоможе заспокоїтися і самому дорослому.

БУЙСТВО. На завершальному етапі істерики дитинапочинає кидати все, що потряпляє їй під руку. Дорослому не слід хвилюватися, нехай дитина “випустить пар”. А от після того, як вона відносно затихне, можна починати її заспокоювати.

Якщо дитині молодшого дошкільного відопомагають заспокоїтись ласкаві слова, то дитині старшого дошкільного віку після істерики потрібен “тайм-аут”. Ліпше за все робити вигляд, що нічого не відбулось. Не потрібно її сварити, обговорювати те, що сталося і вимагати, щоб вона нгайно прибрала розкидані речі. Але це зовсім не означає, що про подію потрібно забути. Навпаки!

 ОБГОВОРЕННЯ НЕПРИЄМНОЇ СИТУАЦІЇ. Після того, як напад істерики завершився, із дитиною обовязково слід обговорити цей неприємний інцидент. Дитина старшого дошкільного віку уже здатна до діалогу, може пояснити свої бажання й небажання і водночас дослухатися до аргументів і побажань дорослого. Із дитиною молодшого дошкільного віку доречно проаналізувати ситуацію в процесі гри, попутно обговорюючи дії  персонажів і те, як слід і не слід поводитися.

Ну, і насамкінець, можна поговорити з дитиною про те, як діяти, коли вона відчуває, що от-от “вийде із себе”. Хороший спосіб уникнути істерики – запропонувати дитині порвати непотрібний журнал або намалювати свої емоції так, щоб ручка рвала папір.

Як налагодити взаємодію з гіпоактивною дитиною 

•  Розмовляйте з гіпоактивною дитиною завжди спокійно  – не кваптеся і не підвищуйте голос.
• Пам’ятайте, що крик, роздратування, незадоволення ще більше уповільнюють дитину. Якщо її підганяти, вона починає нервувати, і рівень гальмування підвищується. Натомість  якщо дати дитині можливість працювати в оптимальному власному темпі, якість і точність її діяльності будуть доволі високими.
• Налаштовуйте дитину на найближчі події як у щоденному побуті, так і щодо подій наступного дня.
• Завчасно попереджайте про те, коли вона має завершити ту чи іншу справу. Або ж давайте дитині додатковий час для того, щоб вони змогла доробити певне завдання без поспіху або переключитися з одного виду діяльності на інший.
• Хваліть дитину за те, що  вона робить швидко, ефективно і без зволікання.
•  Уникайте ярликів, подібних до того, коли повільних дітей зараховують до категорії ледачих чи із загальмованою реакцією. Натомість навчіться враховувати темп діяльності дитини під час взаємодії з нею.
•  Давайте дитині лише одну вказівку за один раз. Не перетворюйте свої прохання до дитини на тривалий монолог. Вона не зможе сприйняти всю інформацію, тому доведеться знову все повторювати.
• Визначте постійні трудові обов’язки дитини на кшталт: складати одяг, прибирати іграшки після гри, тощо – та стежити за тим, аби дитина їх дотримувалася.
• Розробіть дитині чіткий режим дня. Повідомте їй, коли, що і в якій послідовності вона має робити.
• Виконуйте з дитиною спеціальні вправи, грайте в ігри, що сприяють розвитку швидкості  рухових реакцій. Використовуйте ігрові елементи, коли необхідно, щоб дитина зробила щось швидко. Наприклад,  позмагайтеся, хто швидше одягнеться; використайте для цього пісочний годинник тощо.

           Як  убезпечити  дитину  вдома 

  Діти виявляють значний інтерес до предметів, що їх оточують, зокрема до електроприладів, аудіо- та відеотехніки,
вибухонебезпечних предметів. Аби дитина не травмувалася вдома, батькам слід провести цілий комплекс заходів, що
сприятиме безпечному її перебуванню в усіх помешканнях – у кухні, ванній та спальній кімнатах, залі тощо.
Дитина дошкільного віку має повсякчас перебувати під наглядом когось із дорослих – батьків, бабусі чи дідуся,
вихователя, няні. Тож не залишайте дитину вдома на тривалий час. Розмовляйте з нею, пояснюйте, які з навколишніх
предметів можуть призвести до травмування чи становити загрозу для здоров’я. Привчайте дитину грати лише в безпечні ігри.

 Поясніть дитині потенційну небезпеку 

• Поясніть дитині, чому їй не слід самостійно користуватися такими побутовими приладами, як газова плита, духова піч, розетки, електроприлади, брати до рук голки, ножиці тощо.
• Зауважте дитині, що відкриваючи воду у ванній чи кухні, ліпше спочатку відкручувати кран з холодною водою, потім – з гарячою. Гарячу воду слід додавати поступово, щоб не обпектися.
• Наголосіть, що торкатися мокрими чи вологими руками до увімкнених електроприладів – пральної машини, чайника, фена тощо – не можна. Адже вода – хороший провідник електричного струму, тому, доторкнувшись до приладу, можна отримати удар струмом. На екрані увімкненого телевізора або компютера може зібратися статичний електричний заряд і тоді також може вдарити струмом.

Створіть    умови безпечного перебування дитини вдома 

• Зачиняйте всі вікна і двері на балкон, за необхідності залишайте відчиненими лише кватирки або фрамуги.
• Прибирайте з плити кастрюлі й чайники з гарячою водою – перекинувши їх, дитина може обпектися.
• Перевіряйте доступність розміщення іграшок. Вони не повинні лежати на висоті, що перевищує зріст дитини. Оскільки, намагаючись дістати іграшку, скажімо, з високої шафи, дитина може впасти й трвмуватися.
• Вимикайте усі потенційно небезпечні для дитини електроприлади й за можливості ізолюйте їх від дитини.
• Сховайте подалі від дитини сірники, легкозаймисті предмети й ті, що легко бються.
• Зберігайте в недоступних дитині місцях ріжучо-колючі предмети, харчові кислоти, лікарські препарати, спиртні напої, сигарети, засоби побутової хімії, косметику, парфумерію тощо.

Режим харчування дитини вдома

1. Пам΄ятайте, що раціональне харчування – одна з основних умов здоров΄я людини, її довголіття, плідної праці.

2. Поєднуйте у їжі, в правильному співвідношенні речовини, які входять до складу тканин людського організму: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, воду.

3. Дотримуйтесь режиму харчування. Зумійте переконати свою дитину споживати всі пропоновані їй страви, навіть ті, які вона не любить, але які для неї необхідні й корисні.

4. Не підгодовуйте дитину в проміжках навіть тоді, коли вона попросить їсти. Ласкаво поясніть, що їсти треба у відведений для цього час.

5. Давайте тільки ту кількість їжі, яку дитина з΄їдає із задоволенням.
6. Утримуйтесь від розмов про те, що дитина мало або майже нічого не їсть, бо вони шкідливі.

7. Дотримуйтесь навичок гігієни харчування і виробляйте їх у дітей.
8. Пам΄ятайте, що апетит частково залежить від сервірування столу, естетичного оформлення страв, уміння дитини користуватися виделкою, ложкою, володіння елементарними навичками культури споживання їжі.
9. Підкреслюйте необхідність добре пережовувати їжу, не вживати надто гарячої чи холодної страви, не відкушувати великих шматочків, жувати із закритим ротом.
10.Не забувайте, що найкориснішими є ті овочі і фрукти, які властиві нашому регіону, ростуть у наших садах.

11.Серйозним недоліком харчування є „прихований голод” – дефіцит йоду, який може привести до незворотніх процесів в організмі дитини. Вживання в їжу йодованої солі – вихід з даної ситуації.
12.Їжу завжди тримайте закритою, особливо в літній період.
13.Не слід вживати в їжу продуктів глибокого замороження, незнайомих грибів, продуктів з великим вмістом солі, недостатньо прожарені або проварені м΄ясо, рибу, сиру воду.

Харчування дітей вдома після повернення з дитячого садка

 Повноцінне й правильно організоване харчування вдома має велике значення для розвитку дитини. Їжа є джерелом енергії, необхідної для діяльності всіх органів і систем і „будівним матеріалом”, зростаючого покоління.

Багато батьків прагнуть вдома доповнити харчування дітей жирною і солодкою стравою, а також нагодувати перед сном повним домашнім обідом. Це не приносить дитині користі. В дитячому закладі діти отримують достатнє кількість білків, жирів і вуглеводів. Тому батькам необхідно кожного дня продивлятися меню і відповідно доповнювати вечерю дітей продуктами особливо багатими білками – молоком, творогом, рибою, яйцями, сиром, якщо їх не було в меню.      Самим цінним джерелом білка в дитячому харчуванні є творог. Батькам необхідно потурбуватися про те, щоб творог і блюда з нього готувались дитині на вечір частіше.
Якщо в цей день в дитячому закладі не давали яйця, їх можна дати на вечерю. Яйце можна поєднати з картоплею, зеленим горошком, вінегретом.
В окремі дні дітям можна дати рибне блюдо, так як білки риби легше і швидше переварюються в порівнянні з м’ясом. Корисний мед. Мед з молоком підвищує гемоглобін. В домашню вечерю обов’язково потрібно включати фрукти, овочі і соки. Це можуть бути морквяний, томатний соки, які дають перед вечерею, яблука або інші фрукти, солодкі соки – виноградний, сливовий, яблучний – після вечері.
Морква – багате джерело каротину, який в організмі перетворюється на вітамін А. Морква повинна бути в харчуванні дитини кожного дня, особливо в зимово – весняний період.
Для того, щоб урізноманітнити харчування дітей у вихідні дні, батькам потрібно слідкувати за меню дитячого закладу на протязі тижня і вдома готувати інші блюда, які б доповнювали меню ДНЗ.

  О котрій годині вечеряти?

Вечеряти дитина повинна за 1,5-2 години до сну.

Легий перекус о 9 вечора може бути доречний для дитини, яка перед цим поїла о 18 годині.

 У чому шкода пізньої вечері?

Пізня вечеря, по-перше, погана тим, що дитина в цей час вже хоче спати, тому буде погано є, капризувати. По-друге, в пізній час гірше виробляються травні ферменти, що порушує сон дитини. Систематичні пізні вечері можуть привести до захворювань шлунково-кишкового тракту.

Що приготувати дитині на вечерю?

   Можна легкі продукти.
Легкими вважаються продукти, які для переварювання і засвоєння не вимагають напруги ферментних систем шлунково-кишкового тракту, тобто не містять великої кількості жирів (особливо тваринного походження) і білків, що вимагають для переварювання стільки ж енергії, скільки вони дають організму.
До легких відносяться молочні і кисломолочні продукти, каші, овочі (окрім бобових), фрукти, птах, нежирні сорти риби. Як правило, дітям, відвідуючим дошкільний навчальний заклад, не вистачає в раціоні саме цих продуктів.
   Безпосередньо перед сном можна випити молоко або кефір. При цьому об’єм рідини має бути 50-150 мл залежно від віку. Молодших дітей краще не поїти щоб уникнути нічних неприємностей. Вночі пити не треба – фізіологічно організму рідину вночі не потрібно. Молоко з печивом теж годиться для вечері. Це легкі продукти і добре засвоюються.

Не можна
«Важкі» продукти вимагають вироблення великої кількості травних соків, довше перетравлюються, тоді як природна активність травної системи йде до вечора на спад. У зв’язку з цим може порушитися травлення і сон. «Важкі» продукти – це м’ясо (особливо свинина і баранина), жирна риба, копченина, гриби, бобові. Недопустимі чіпси, сухарі, смажені горішки.

Якщо дитина перед сном не хоче їсти?

Якщо у дитини підвищений апетит увечері, значить, необхідно ввести легку додаткову їду або «посилити» підвечірок. У будь-якому випадку переїдати за вечерею дитина не повинна.
Краще з раннього віку прищеплювати дитині культуру живлення: пояснювати, що шкідливо і що корисно, дотримуватися режиму. Через те, що багато батьків забувають про це, зараз з’явилося досить багато перегодованих дітей (паратрофики) і із захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Це пов’язано, у тому числі, і з пізніми вечерями

Привчайте дитину:

• перед прийомом їжі обов’язково мити руки з милом, витирати їх індивідуальним рушником;
• самостійно сідати на стілець та підсовувати його до столу;
• під час прийому їжі охайно вживати тверду їжу;
• відламувати хліб маленькими шматочками, заїдати його рідкою їжею (суп, борщ тощо); самостійно їсти ложкою з тарілки, пити з чашки;
• не обливатись;після прийому їжі користуватися серветкою, вставати зі стільця.
• Навчайте малюка підтримувати чистоту навколо себе, бути охайним,пояснюйте йому, що і як треба робити.

ОСОБИСТА ГІГІЄНА ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

У людини ставлення до власного здоров’я формується з дитинства. Велике значення у збереженні та зміцненні здоров’я дитини має гігієнічне навчання та виховання. Це – обов’язок батьків.
Особиста гігієна – це догляд за своїм тілом та дотримання його в чистоті. Шкіра захищає тіло людини від хвороб. Коли дитина бігає, стрибає, їй стає жарко і на шкірі з’являються крапельки поту. Крім того, на шкірі є тонкий шар жиру, так званого шкірного сала. Якщо шкіру довго не мити, на ній накопичуються жир і піт, де і затримуються частки пилу.

Так, шкіра стає брудною, грубою і перестає захищати тіло.
Щоранку діти повинні вмиватися: мити обличчя, руки, шию, вуха. Також необхідно робити це після прогулянок та увечері. Для процедури вмивання варто заздалегідь приготувати рушник і мило, за відсутності крана з водопровідною водою – кувшин або таз.

Рушник слід вішати на гачок, а не накидати собі на шию чи плечі, бо на нього під час умивання потраплятимуть бризки води і він буде мокрим і брудним.

Умиватися краще роздягненим до поясу або в трусиках та майці. Спочатку варто гарно вимити руки з милом під струменем води, але в жодному випадку не мити руки в ємності. Руки слід намилювати один-два рази з обох боків та між пальцями, потім добре змити мильну піну та перевірити чистоту нігтів. І лише тоді, уже чистими руками, мити обличчя, вуха та шию. Після вмивання необхідно витертися насухо чистим, сухим рушником, який в кожної дитини має бути особистим. Якщо дитина добре вмивалася, то рушник залишатиметься чистим.Починаючи з чотирьох років, дитина має навчитися самостійно мити обличчя, вуха, верхню частину грудей і руки до ліктів, а з 5-7 – річного віку обтиратися до поясу.

Варто допомогти дитині після вмивання гарно розтертися рушником до відчуття приємної теплоти.Перед сном обов’язковим є миття ніг, тому що на них дуже сильно потіє шкіра і накопичується бруд. Якщо не мити ноги щодня, носити брудні шкарпетки, панчохи, то це все сприяє появі попрілостей та натирань, а також може призвести до виникнення грибкових захворювань. Після миття ноги необхідно ретельно витерти рушником, який спеціально призначений для цієї процедури.
Неоціненне значення має вечірній душ. Так, водні процедури ввечері мають не лише гігієнічне значення, але й сприяють загартуванню, добре впливають на нервову систему та сприяють швидкому засипанню.
Рекомендується старанно мити волосся, тому що на ньому накопичується багато шкірного жиру, бруду і пилу. Обов’язковою є гігієна нігтів на пальцях рук і ніг. Під довгими нігтями, зазвичай, накопичується бруд і видалити його важко, тому раз на тиждень нігті необхідно акуратно підрізати. В жодному випадку не можна гризти нігті!
Особливої уваги вимагають руки та їх чистота. Дитині мають пояснити, що руками вона тримає різні предмети: олівці, ручки, книжки, зошити, м’ячі, іграшки; гладить тварин, торкається різних предметів (ручок, ланцюгів, гачків та інших предметів) у туалетних кімнатах. Бруд, часто невидимий, що знаходиться на цих предметах, залишається на пальцях. Якщо брати немитими руками продукти харчування, то бруд потрапляє спочатку до рота, а потім до організму. Тому необхідно мити руки перед їжею, після відвідування туалетної кімнати, після будь-якої іншої діяльності (прибирання кімнати, роботи на присадибній ділянці, гри з тваринами і тому подібне) та перед сном.
Дитина має стежити за чистотою зубів і доглядати їх, оскільки стан зубів впливає на здоров’я, настрій, міміку і поведінку людини.

Дуже важливо своєчасно розпочати догляд за порожниною рота і зубами дитини. Дитина має чистити зуби вранці і ввечері перед сном.
Із раннього віку необхідно привчати дитину користуватися носовою хустинкою. Варто пояснити, що під час кашлю чи чхання з носоглотки виділяється велика кількість мікробів і, якщо не користуватися носовою хустинкою, то разом з бризками відбувається зараження оточуючих. Дитина повинна мати окрему хустинку для носа і окрему хустинку для очей (особливо під час захворювання), щоб уникнути потрапляння інфекції з носа до очей і навпаки.
Хустинки мають бути завжди чистими. Змінювати їх необхідно щодня, навіть якщо вони не були використані. Витирати рот, обличчя, перев’язувати подряпину необхідно лише чистою хустинкою.

 ЗАГАРТУВАННЯ   

Кишкові захворювання

 Які найважливіші санітарно-гігієнічні правила потрібно виконувати в сімї, щоб уникнути гострих кишкових інфекцій:

1.Мити руки з милом.

2.Регулярно підстригати нігті.

3.Відучити дитину від шкідливої звички – гризти нігті.

4.Не купувати продукти у місцях стихійної торгівлі та продукти сумнівної якості.

5. Не вживати сире молоко, лише пастеризовані молочні продукти.

6. Перед вживанням фруктів, овочів і ягід слід ретельно вимити їх проточною водою, а потім обдати окропом.

7.При кулінарній обробці мяса,риби,молока температура повинна становити 100С. Заморожені продукти – повністю відтанути.

8.Готові страви краще вживати одразу,  страви кімнатної температури є середовищем для розмноження мікроорганізмів.

9.Розігрівати страви потрібно  при температурі не нижче за 100С.

10.Не зберігати готові страви поряд з сирими.

11.Порізи та дрібні рани на руках заклеювати бактерицидним пластирем, перш ніж готувати їжу.

12.Продукти харчування зберігати якомога далі від хатніх тварин, в ємностях, які щільно закриваються.

13.Зберігати продукти харчування, дотримуючись умов і термінів придатності, що вказані на упаковці.

14.Важливий фактор – чистота на кухні, чисті рушники для рук.

15.Використовувати воду гарантованої якості або додатково кипятити її.

  ГОСТРІ КИШКОВІ ЗАХВОРЮВАННЯ

       До гострих кишкових захворювань відносять такі захворювання як дизентерія, сальмонельози, черевний тиф, гастроентероколіти, Харчові токсикоінфекції та інші. Вони мають ряд загальних ознак:

• розлад шлунково – кишкового тракту;
• загальне нездужання;
• часто підвищення температури.

Збудником цих захворювань є мікроби, котрі знаходяться в кишечнику хворої людини чи бактеріоносія. Сальмонельозом можна також заразитись від тварин чи водоплавної птиці в кишках котрих знаходяться мікроби – збудники захворювань. З кишечника людини чи тварини мікроби виділяються з екскрементами, а в деяких випадках і із сечею. Мікроби дизентерії та інших кишкових захворювань добре зберігаються у зовнішньому середовищі, особливо в теплий період року. Розповсюдженню захворювання сприяють також мухи.

РОЗПОВСЮДЖЕННЮ КИШКОВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ МОЖНА ЗАПОБІГТИ, ЯКЩО ДОТРИМУВАТИСЬ ПРАВИЛ САНІТАРІЇ І ОСОБИСТОЇ ГІГІЄНИ:

• Старанно мийте руки з милом перед приготуванням їжі, перед їдою і годуванням дитини, після користування туалетом і після догляду за тваринами.
• Не вживайте немитих овочів та фруктів.
• Знищуйте мух і захищайте від них харчові продукти.
• Вживайте тільки кип’ячене молоко.
• Не вживайте воду із струмків, рік та інших невпорядкованих джерел водопостачання.
• Не купайтесь в річках та водоймах, котрі забруднюються стічними водами.

При появі перших ознак захворювання – поносі, блювоті – негайно звертайтесь за медичною допомогою. Не займайтесь самолікуванням і не лікуйтесь самі.

СУВОРО ДОТРИМУЙТЕСЬ ПРАВИЛ ЗАГАЛЬНОЇ ТА ОСОБИСТОЇ ГІГІЄНИ цим ви захистите себе і оточуючих від гострих кишкових інфекційних захворювань.

Кишковий грип. Способи лікування.

 У побуті гостра кишкова інфекція, яка викликається ротавірусом, іменується кишковий грип. Дану назву недуга отримала через схожих з грипом симптомів: несподівано виникає висока температура тіла, біль у горлі, кашель, нежить. Особливість захворювання полягає в тому, що перераховані вище симптоми поєднуються зі збоями в роботі шлунково-кишкового тракту, які виражаються рідкимі частим, буває навіть, що пінистим стільцем без домішок слизу і крові, нудотою, блювотою неодноразовою.

Отже, ротавірусна інфекція і грип – це абсолютно різні захворювання, тож і підхід до їх лікування має бути різним. До кишковогогрипу частіше схильні малюки до чотирьох років, діти старшого віку; дорослі так само хворіють цією хворобою, проте її течія в даному випадку набагато легше. Давайте розглянемо, як і чим лікувати кишковий грип у дітей та дорослих.

 У дітей ротавірусна інфекція проходить набагато важче через швидкий розвиток зневоднення у зв’язку з рідким стільцем і блювотою, що вкрай небезпечно, а іноді може навіть знадобитися госпіталізація в стаціонар. Внаслідок цього, при виникненні характерних ознак необхідний, і як можна раніше, виклик дитячого лікаря.

Певних препаратів від кишкового грипу не існує. Лікування, головним чином, повинно бути направлено на зменшення втрати рідини дитячим організмом.

По-перше, рекомендовано тепле рясне пиття, наприклад, компот із сухофруктів, в якому великий вміст калію, приймати невеликими, але частими порціями. У разі, якщо блювота продовжується, дитину слід поїти по 1ч.л. кожні 10 хвилин.

Також рекомендований порошок “Регідрон” для заповнення нестачі мінералів (натрію, калію) і глюкози, які втрачаються  з рідиною. Для того, щоб шкідливі речовини вивелися з організму якомога швидше, застосовуються сорбенти (“Ентеросгель”,  “Смекта”).

 Якщо температура тіла перевищила позначку в 38,5С, дитині необхідно дати жарознижуючі ліки, щоб уникнути можливої появи судом. Чк правило, застосовуються такі протизапальні препарати – “Панадол”(парацетамол) або “Нурофен” (ібупрофен).

 Важливо знати і памятати, що дитині до 15 років аспірин протипоказаний (може розвинутися синдром Рея -руйнування печінки, яке приводить навіть до смертельного результату)! Для додаткового лікування рекомендується прийом антибіотиків (“Біфідумбактерин”), що містять корисні бактерії, які допомагають боротися з кишковим грипом.

 Необхідно знати, що ротавірусну інфекцію лікувати антибіотиками так само, як звичайний грип, не можна, так як ці препарати віруси не вбивають.

Дуже важливо дотримання режиму хворої дитини. При сонливості і нездужанні наобхідний постільний режим. Дітей рекомендується годувати невеликими порціями і часто. Дитині можна запропонувати кашу, легкий овочевий супчик, сухарики. Фрукти і овочі бажано давати у відварному і натертому вигляді.

Шановні батьки! Звертаємось до вас з проханням слідкувати за реальним станом здоров’я дітей. Вживати профілактичні засоби, порадившись з лікарем. У разі захворюваності дитини – вчасно звертатись до дільничого лікаря. З метою профілактики захворюваності дітей на гострі респіраторні захворювання та грип у ЗДО проводяться заходи:

1. Контроль за реальним станом здоров’я дітей.

2. Контроль за виконанням режиму дня дошкільного навчального закладу.

3. Контроль за якістю прибирання в приміщеннях закладу.

4. Контроль за режимом провітрювання в групових приміщеннях.

5. Щоденна ранкова гімнастика.

6. Заняття з фізичної культури згідно розкладу занять.

7. Дотримання рухового режиму – чергування рухливих та малорухливих ігор протягом дня.

8. Дотримання послідовності під час одягання дітей на вулицю.

9. Перебування дітей на свіжому повітрі з урахуванням погодних умов та одягу дітей.

10. Вживання фітонцидів (цибуля, часник) .

11. Вживання кисломолочних продуктів .

Грип – це вірусне захворювання, що розпочинається раптово і бурхливо, супроводжується лихоманкою, головними, м’язовими, суглобним болями, підвищеною температурою.

Інфікуватися можна не тільки при чханні і кашлі хворого та користуючись його речами, але й перебуваючи в приміщенні чи транспорті, де нещодавно знаходився хворий.
Хвороба перемагає тих, у кого недостатньо сильний імунітет. Тому, щоб не захворіти на грип у період епідемічного підвищення цього захворювання, слід вдаватися до ефективних профілактичних заходів:

• 1. зробити щеплення від грипу у поліклініках за місцем проживання;
• 2. звести до мінімуму відвідування місць з масовим перебуванням людей;
• 3. перед виходом з дому треба змазувати слизові оболонки носа 0,25% оксоліновою маззю;
• 4. використовувати марлеву (4 шарову) маску для захисту рота і носа під час перебування в транспорті та при спілкуванні з людьми;
• 5. провітрювати якомога частіше приміщення та проводити вологе прибирання;
• 6. часто та ретельно мити руки з милом або використовувати вологі серветки, що містять у своєму складі спирт.

Грип небезпечний своїми ускладненнями: запаленнями легенів, середнього вуха, гайморових пазух, бронхітами, враженням нирок, мозку, серця та інших органів. Він особливо небезпечний для дітей, людей похилого віку, хронічно хворих.

Якщо ви захворіли, необхідно залишитися вдома, негайно викликати лікаря та дотримувати всі його рекомендації.
Обов’язково ізолюйте хворого від інших членів сім’ї, виділіть йому окремий посуд та речі особистої гігієни.

Як передаються ГРВІ

Зазвичай називається тільки один шлях передачі ГРВІ — повітряно-крапельний. Але він є не єдиним. Віруси, що викликають ГРВІ, мають тропність до слизових оболонок дихальних шляхів людини. Це означає, що міцно зафіксуватися і почати активне розмноження вони можуть, лише потрапивши на слизову носа, рота, горла, бронхів. Але для того, щоб туди потрапити, вірусам потрібно пройти шлях від інфікованої людини до хворого.

У першу чергу, вірусам потрібно залишити місце попереднього проживання. Будь-яка інфекція влаштована так, що в організмі вона викликає реакції, які сприяють її поширенню. Так, кишкові інфекції викликають пронос і блювоту, сказ — слинотечу, а респіраторні інфекції викликають чихання, сльозотечу і кашель.

Під час чхання, так само як і при кашлі, з рота хворої людини вилітають дрібні частки слини і мокротиння, в яких віруси містяться у величезних кількостях. Тому перший механізм передачі ГРВІ так і називається — повітряно-краплинний.Зазвичай частки вологи з вірусами вдихаються іншою людиною не відразу (для цього потрібно перебувати в безпосередній близькості до хворої людини), а після того, як вони осядуть на підлогу, висохнуть і знов піднімуться в повітря з пилом.

Тому, всупереч поширеній думці, навіть під час сезонних спалахів ГРВІ, гуляти на відкритому повітрі зовсім не небезпечно. Набагато більше значення має, на якому транспорті ви їдете до місця прогулянки або роботи.

Поради педіатра

У холодну пору року збільшується ризик сезонної захворюваності дітей респіраторними гострими вірусними інфекціями. У цей час необхідно уникнути контактів з хворими, виконувати правила особистої гігієни. Дітям не слід відвідувати місця великого скупчення людей.
У дієті потрібно збільшити кількість страв зі свіжих сирих овочів і фруктів, тому що в них містяться вітаміни, що зміцнює захисні сили організму. Можна додатково вітамінізувати організм, приймаючи 1-3 драже полівітамінів, з яких особливо важливий для профілактики ГРВІ вітамін С (аскорбінова кислота).
У період масової захворюваності на грип необхідний гігієнічний туалет носоглотки. Найкраще промивати два рази на день передні відділи носу з милом, при цьому механічно видаляються чужорідні структури, що потрапили в порожнину носу з повітрям. Слід полоскати горло розчином калію перманганату 1:5000 (слабо-рожевого кольору) або складним розчином, що складається з 1 столової ложки соди, 1 столової ложки солі та 60 крапель 05% йоду на 1 літр води.
Для полоскання можна застосовувати настій ромашки (1 столова ложка на 1 склянку води) шавлії, звіробою, евкаліпту.
Порожнину носу добре змастити масляним розчином часнику та цибулі  або закапати з піпетки настоєм цибулі з медом (цукром).
Дуже ефективний масаж стоп. Стопи нервово-рецепторними зв’язками з’єднані з усіма внутрішніми органами, тому їх масаж або гарячі ніжні ванни сприятливо позначаються на стані здоров’я. Ванни для ніг дітям краще робити в теплій воді (41-42 С). Після ванни для ніг стопи розтирають і надягають на ноги вовняні шкарпетки.

У дитячому віці зуби, носоглотка, органи травлення не рідко є вогнищем хронічної інфекції. Батьки, як правило, відносяться не уважно до профілактики саме карієсу зубів, та інших стоматологічних захворювань у ранньому віці. Між тим, до трьох років приблизно третина дітей потребує послугів стоматолога. Необхідно навчити дитину правильному догляду за зубами.
Велику увагу потрібно приділяти стану носоглотки. У дітей часто виявляється подразнення аденоїдної тканини, хронічний тонзиліт, запальний процес у придаткових пазухах носу. Тут існує тісний взаємозв’язок, так як нормально функціонуюче лімфоїдне кільце відіграє важливу роль у захисті дихальних шляхів від попадання інфекцій. Необхідне ретельне лікування хронічних тонзилітів, головним чином консервативне. Тільки в крайніх випадках, коли комплексне лікування не дає позитивного ефекту, вдаються до операції. Поспішати з видаленням аденоїдів, особливо в дошкільному віці, не варто, тому що з віком відбувається перебудова імунної системи, у якій певне місце відведене і лімфоїдній тканині носоглоточного кільця. Аденоїдні вегетації мають тенденцію до зворотного розвитку в 7-8 річному віці, але якщо вони дуже великі, дитина часто хворіє, погано дихає носом, під час сну не закриває рот, у неї формується «аденоїдний» тип обличчя, можуть бути нічні нетримання сечі та інші симптоми хвороби, роблять оперативне втручання.

Виконання медичних порад з профілактики, загартовування підвищення захисних сил організму дитини є гарантією її здоров’я.

 ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

«Щодо запобігання захворюваності на грип та інші ГРВЗ»

1.  Під час високого ризику захворювання на ГРВЗ не відвідуйте місця, де можливе велике скупчення людей.

2. За можливості зведіть до мінімуму поїздки у громадському транспорті (автобуси, тролейбуси, метро тощо).

3.  Остерігайтеся близького контакту з людьми, які мають симптоми грипу або інших ГРВЗ.

4.  Часто мийте руки з милом. Якщо немає такої можливості, використовуйте спеціальні алкогольвмісні засоби для оброблення та знезараження рук.

5.  Не торкайтесь слизових оболонок очей, носа, рота немитими руками.
6.  При чханні та кашлі прикривайте рот одноразовою хустинкою. Забезпечте дитину такими хустинками.

7.  Часто провітрюйте приміщення вдома та на роботі.

8.  Уникайте поцілунків, обіймів, рукостискань тощо.

9.  Не допускайте переохолодження або перегрівання організму.

10.  Змащуйте слизові оболонки носа оксоліновою маззю.

11.  Проводьте щоденне вологе прибирання кімнат.

12.  Організовуйте собі та дитині повноцінне, вітамінізоване харчування з достатньою кількістю природних джерел вітаміну С (свіжі овочі та фрукти) та        фітонцидів (часник, цибуля, імбир тощо).

13.  При погіршенні самопочуття залишайтеся вдома, не займайтеся самолікуванням — викличте лікаря для обстеження та призначення ефективного лікування.

14.  При появі ускладнень захворювання на грип у вас чи вашої дитини не зволікайте. Організуйте госпіталізацію з метою отримання кваліфікованої допомоги    медиків.

Які щеплення входять до українського календаря щеплень?

Гепатит В 1 день, 1 міс., 6 міс.
Дифтерія 3, 4, 5, 18 міс., 6, 14, 18 років, далі кожні 10 років
Кашлюк 3, 4, 5, 18 міс.
Правець 3, 4, 5, 18 міс., 6, 14, 18 років, далі кожні 10 років
Поліомієліт – инактивированная (нежива) вакцина: 3,4 міс.; – оральная (жива) вакцина: 5, 18 міс., 6, 14 років
Гемофільна інфекція 3, 4, 5, 18 міс.
Кір 12 міс., 6 років
Краснуха 12 міс., 6 років, 15 років (дівчата)

Паротит (свинка) 12 міс., 6 років, 15 років (хлопці)

Туберкульоз 3-7 день, 7, 14 років

Нормативно-правові документи про медичне обслуговування дітей

• Лист МОЗ від 30.11.2007 № 4.25-58/3095 “Щодо прийому дітей, яким не зроблено щеплення, до дошкільного навчального закладу”.
• Постанова КМУ від 14.06.2002 № 826″Про затвердження Порядку медичного обслуговування дітей в ДНЗ”.
• Наказ МОЗ/МОН від 30.08.2005№ 432/496″Про організацію удосконалення медичного обслуговування дітей”.

Яка довідка потрібна для відвідування дитсадка